щоденник
ЩОДЕ́ННИК, а, ч.
1. Щоденні записи індивідуального характеру про події, факти, враження від чогось тощо; зошит для таких записів.
Було, щоденник Оленка веде (А. Тесленко);
Тоня сідає до столу. Синій зошит щоденника ховає таємні дівочі думи (О. Донченко);
З жадобою людини, яка змучена згагою, читав він щоденники Евеліни, які вона прислала йому в Париж (Н. Рибак).
2. Щоденні записи наукових спостережень під час експедицій, досліджень і т. ін.; записи подій, перебігу подорожі, роботи і т. ін.
Лежав щоденник, писаний у муках, і корабельний компас на снігу (М. Нагнибіда);
Говорячи про оригінальну світську літературу Стародавньої Русі, необхідно згадати ще “хождения”, які є свого роду подорожніми щоденниками (з наук. літ.);
У своєму щоденнику вчений [В. М. Сєвергін] описував болотисті луки Прибалтики і соснові бори (з наук.-попул. літ.);
// Книжка для щоденних службових записів.
3. Учнівський зошит для щоденних записів про задані уроки, одержані оцінки на уроках, зауважень учителів.
Глянь у щоденник – там самі трійки, хіба тільки з поведінки п'ятірка (О. Донченко);
Кожен учень щоденно На урок бере щоденник (примовка).
4. заст., розм. Щоденне періодичне видання, щоденна газета.
Наприкінці вересня в щоденнику “Діло” кілька разів появилась оповістка, що закликала колишніх учнів С-кої гімназії, того випуску, що й Безбородько, на товариський з'їзд з нагоди п'ятнадцятиріччя одержання атестата зрілості (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)