щонайліпший
ЩОНАЙЛІ́ПШИЙ, а, е, підсил. Найвищ. ст. до га́рний 1-5, до́брий 1-6, 8 і хоро́ший.
Мати Івашкові і голівку змила, і сорочечку білу дала, і нагодувала, а гусочці щонайліпшого зерна посипала (Укр. дит. фолькл., 1962, 142);
Попродав старий щонайліпшу маржину (Хотк., II, 1966, 90).
Словник української мови (СУМ-11)