щохвилини
ЩОХВИЛИ́НИ, присл. Кожної хвилини; протягом кожної хвилини; весь час, часто.
[Зося:] Мені так хочеться десь жить далеко від людей, з тобою щохвилини вкупі, а тут ти ходиш у походи і кидаєш мене (К.-Карий, II, 1960, 297);
Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс (Коцюб., II, 1955, 308);
Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54);
// З кожною хвилиною.
Вітер щохвилини міцнішав, переходив в ураган (Тулуб, В степу.., 1964, 72);
Починав накрапати дощ. Щохвилини він ставав більшим (Шиян, Вибр., 1947, 195);
// У будь-яку хвилину, мить, у найближчий момент; ось-ось.
— Ви, князю, непоміркована людина. Тітка може вернутись із церкви щохвилини. Що тоді буде? (Н.-Лев., VII, 1966, 127);
[Хламушка (дивиться на годинника):] Вона може приїхати щохвилини (Коч., II, 1956, 16).
Щогоди́ни-щохвили́ни див. щогоди́ни.
Словник української мови (СУМ-11)