щохвилинки
ЩОХВИЛИ́НКИ, присл. Пестл. до щохвили́ни.
Навіть сам старший брат.. як узяв на себе чоботи та вийшов — іде та все оглядається та зупиняється раз у раз, наче його хто пита щохвилинки: — Чий ти парубок, чий парубок у чоботях, чий-бо ти? (Вовчок, І, 1955, 292);
Він щохвилинки мусив одриватися від розмови, щоб когось відтягти за штанці, або дати стусана, або цитьнути… бо ж тієї малечі було понад десяток (Досв., Вибр., 1959, 54).
Словник української мови (СУМ-11)