щіль
ЩІЛЬ, і, ж., заст., рідко. Те саме, що щі́ли́на 1.
Від сонця одлисок крізь щіль Згори проблимує, й відтіль Мені виспівує вона, Моя пташиночка ясна, Моя утішниця в журбі (Граб., І, 1959, 406);
Перемога! Вікон маскувати вже не треба, Не ховатись в щіль, коли тривога… (Нех., Ми живемо.., 1960, 85).
Словник української мови (СУМ-11)