щіль —
ЩІЛЬ, і, ж., заст., рідко. Те саме, що щі́ли́на 1. Від сонця одлисок крізь щіль Згори проблимує, й відтіль Мені виспівує вона, Моя пташиночка ясна, Моя утішниця в журбі (П. Грабовський); Перемога! Вікон маскувати вже не треба, Не ховатись в щіль, коли тривога... (І. Нехода).
Словник української мови у 20 томах
щіль —
щіль іменник жіночого роду щілина рідко
Орфографічний словник української мови
щіль —
-і, ж., заст., рідко. Те саме, що щілина 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
щіль —
ЩІЛЬ, і, ж., заст., рідко. Те саме, що щі́ли́на 1. Від сонця одлисок крізь щіль Згори проблимує, й відтіль Мені виспівує вона, Моя пташиночка ясна, Моя утішниця в журбі (Граб., І, 1959, 406); Перемога! Вікон маскувати вже не треба, Не ховатись в щіль, коли тривога… (Нех., Ми живемо.., 1960, 85).
Словник української мови в 11 томах
щіль —
Щіль, -лі ж. Щель. Дві дровиняки, чотирі поляки, вісім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. ІІІ. 61.
Словник української мови Грінченка