юрмище
Ю́РМИЩЕ, а, с. Збільш. до ю́рма́.
Величний вигляд барона налякав полохливе юрмище (Ільч., Серце жде, 1939, 448);
Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, ніби стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, Таврія, 1952, 47);
В дальній вирій полетіли Юрмища пташині (Ус., Листя.., 1956, 52);
Пролітали над дахом літаки — вночі низько, здавалося, ще трохи і вони черкатимуть колесами по темних юрмищах принишклих в напрузі дерев (Перв., Невигадане життя, 1958, 271);
Чекаючи повільного порому, Затертий, в юрмищі машин стояв (Перв., II, 1958, 211).
Словник української мови (СУМ-11)