ют
ЮТ, а, ч., мор. Кормова частина верхньої палуби судна.
Боцман Смола стояв на юті з буксирним кінцем і пильно стежив за командирським містком, ждучи наказу (Ткач, Жди.., 1959, 15);
Три постріли з гармати в туман. Прислухаються на салінгах. Прислухаються біля бортів, на марсі, на юті (Довж., Зач. Десна, 1957, 450).
Словник української мови (СУМ-11)