яворко

ЯВО́РКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до я́вір.

Прихилюся до явора, А яворко — то не братічок [братик]; Шумить, гуде, гілля ломить, А до мене не говорить (Нар. лірика, 1956, 335).

Значення в інших словниках

1. яворко — див. явір  Словник синонімів Вусика
2. яворко — ЯВО́РКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до я́вір. Прихилюся до явора, А яворко – то не братічок [братик]; Шумить, гуде, гілля ломить, А до мене не говорить (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
3. яворко — яво́рко іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
4. яворко — -а, ч., діал. Зменш.-пестл. до явір.  Великий тлумачний словник сучасної мови