ягнятко
ЯГНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до ягня́.
Як гнали отару через луг, де не взявся сірий вовк і потяг нишком ягнятко в діброву… (Мирний, II, 1954, 58);
В кошарі було шестеро овець. Ще ягнятками їх одержала мати із колгоспної ферми за добрий приплід (Панч, Гарні хлопці, 1959, 44);
[Xортевич:] Ярчуку довіряти можна? [Ружевський:] О, то є хитра бестія! То в пройдисвіт, що хоче здаватись ягнятком (Мик., І, 1957, 398);
*У порівн. [Бичок (до Олени):] Чого ж ти так скоса на мене поглядаєш, ніби ягнятко на вовка?.. (Кроп., І, 1958, 452);
Роза-нейни зробилась лагідною, немов ягнятко, яке щойно народилось (Томч., Готель.., 1960, 278).
Словник української мови (СУМ-11)