ялина
ЯЛИ́НА, и, ж.
1. Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових.
Увійшли вони в лісний край. Перед ними й за ними стояли страшні бори сосни, ялини та осичини (Мирний, І, 1949, 219);
Величні гори навколо поросли стрункими ялинами, дикими яблунями й грушами, горіхами, фісташками і непрохідними хащами малини, ожини, смородини, порічок та терну (Тулуб, В степу.., 1964, 116);
Висота ялини є Карпатському заповіднику досягає 50 метрів. Крона ялини густа, конусоподібна (По заповідних місцях.., 1960, 53);
*У порівн. Ярина, Мов тая ялина При долині, похилилась… (Шевч., II, 1963, 336);
Заніміла [дівчина], стала, як ялина, В сутінках вечірнього вікна (Шер., Дорога.., 1957, 101);
// збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева.
2. збірн. Ялиновий ліс, гай.
Пастух дрімав у холодку в ялині (Фр., XIII, 1954, 170).
Словник української мови (СУМ-11)