ялина
ЯЛИ́НА, и, ж.
1. Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових; смерека.
Увійшли вони в лісний край. Перед ними й за ними стояли страшні бори сосни, ялини та осичини (Панас Мирний);
Величні гори навколо поросли стрункими ялинами, дикими яблунями й грушами, горіхами, фісташками і непрохідними хащами малини, ожини, смородини, порічок та терну (З. Тулуб);
Висота ялини є Карпатському заповіднику досягає 50 метрів. Крона ялини густа, конусоподібна (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Ярина, Мов тая ялина При долині, похилилась... (Т. Шевченко);
Заніміла [дівчина], стала, як ялина, В сутінках вечірнього вікна (М. Шеремет);
// збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева.
2. збірн. Ялиновий ліс, гай.
Пастух дрімав у холодку в ялині (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)