ямочка
Я́МОЧКА, и, ж. Пестл. до я́мка.
Коли після молебня стали розходитись люди, то пи всьому Пслу зосталися самі ямочки.., вигріті в кризі людськими коліньми (Гончар, II, 1959, 178);
Постіль на нижній полиці була неприбрана, на подушці ще кругліла ямочка від дівочої щоки (Мушк., День.., 1967, 111);
Сама вона низенька, кругленька, з ямочками на щічках (Вільде, На порозі, 1955, 209);
Це був невисокий світловолосий юнак з сірими насмішкуватими очима і дуже симпатичною ямочкою на ніжному.. підборідді (Ткач, Крута хвиля, 1956, 89).
Словник української мови (СУМ-11)