яринний

ЯРИ́ННИЙ, а, е, рідко.

1. Прикм. до ярина́.

2. Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева).

Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (Донч., IV, 1957, 147).

Значення в інших словниках

1. яринний — Яри́нний. Прикм. від ярина. Навіть найсильнійше гноєнє стаєнним гноєм не вистарчить для осягненя високого урожаю в яриннім городі. Треба уживати також штучних погноїв (Товариш, 1908, 241).  Українська літературна мова на Буковині
2. яринний — ЯРИ́ННИЙ, а, е, рідко. 1. Прикм. до ярина́. 2. Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева). Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
3. яринний — яри́нний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
4. яринний — яри́нний овочевий (ст): У заді хати яринний город, а далі стайня і стодола. Коло стодоли загін пишних рожевих маків. Маку треба було до різдвяної куті і великодного маківника (Криницька); При помочи яринних страв можемо також схуднути без шкоди для нашої шкіри (Нова хата 1934)||яриновий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. яринний — -а, -е, рідко. 1》 Прикм. до ярина. 2》 Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. яринний — Яри́нний, -на, -не = ярови́й  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. яринний — Яри́нний, -а, -е 1) Яровой. 2) О деревьяхъ: всякое лиственное дерево, кромѣ поздняго дуба. Яровий ліс. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка