ярина
ЯРИНА́, и́, ж.
1. Сходи або посіви ярих культур.
За річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини (Коцюб., І, 1955, 17);
В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Панч, І, 1956, 591);
Зелені сходи ярини купалися в росах (Цюпа, Краяни, 1971, 183).
2. діал. Городина, овочі.
[Осел:] Цілий день возив [хазяїн] мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду (Фр., IV, 1950, 79).
Словник української мови (СУМ-11)