ярчак

ЯРЧА́К, а́, ч., діал. Гурт, натовп (про людей);

// зграя (про деяких тварин).

Там проти сонечка Жаб тих ярчак На березі грівся любенько (Манж., Вибр., 1955, 256).

Значення в інших словниках

1. ярчак — ЯРЧА́К, а́, ч., діал. 1. Зграя, виводок тварин. Там проти сонечка Жаб тих ярчак На березі грівся любенько (І. Манжура); Риба так ярчаками і ходе [ходить] (І. Манжура). 2. Натовп гурт, (про людей); // у знач. присл. Гуртом, разом, купно.  Словник української мови у 20 томах
2. ярчак — ярча́к іменник чоловічого роду гурт, зграя діал.  Орфографічний словник української мови
3. ярчак — -а, ч., діал. Гурт, натовп (про людей). || Зграя (про деяких тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ярчак — Ярчак, -ка м. Короткій тулупчикъ (у чабанів), надѣваемый прямо на тѣло. Мнж. 194. --------------- Ярчак, -ка м. Толпа, куча. Так вони (шалапути) ярчаком собі і ходять, до нас гаразд вони і не туляться. — Що то значить: ярчаком? — Значить: купами. Павлогр.  Словник української мови Грінченка