ярча
ЯРЧА́, а́ти, с.
1. Ягня (до року).
Стоїть чабан, а то десь присяде на хвилинку, подивиться, як маленькі ярчата смачно пощипують травичку (Хлібороб Укр., 8, 1965, 24).
2. Перше щеня, особливо від суки першого поносу.
[Риндичка:] Я бабувала на хуторах у Байбаків і звідтіль його [Рябка] принесла щеням; і казано мені, що воно ярча! (Кроп., І, 1958, 508).
Словник української мови (СУМ-11)