яскравішати
ЯСКРАВІ́ШАТИ, ає, недок.
1. Ставати яскравішим.
Темрява швидко гусне. Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (Бабляк, Літопис.., 1961, 23);
Бій вигримував дедалі чутніше, стрічки трасуючих куль, перетинаючи темні міжгір’я, наближалися, яскравішали (Гончар, III, 1959, 334).
2. перен. Набирати виразності, досконалості.
Їхня [бандуристок] творча лабораторія — спів. А він виростає, могутнішає, яскравішає тільки у пісні, у щоденній роботі над собою (Нар. тв. та етн., 5, 1973, 82).
Словник української мови (СУМ-11)