ясла
Я́СЛА, я́сел, мн.
1. Відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби.
Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Мирний, II, 1954, 110);
Коло ясел стояли воли двома довгими лавами і ліниво жували сіно (Стеф., І, 1949, 132);
Напоївши коня, він завів його до стайні, кинув у ясла оберемок червоноголової конюшини і почав тихенько відчиняти сінешні двері (Стельмах, І, 1962, 487).
2. також із сл. дитячі. Заклад, в якому здійснюється догляд і виховання дітей до трьох років.
Галя схудла й зблідла, до ночі засиджуючись в майстерні над проектом міського мікрорайону, де має бути все — житлові будинки, школи, кіно, торговельний центр, сквери, дитсадки та ясла (Перв., Дикий мед, 1963, 4);
Мала сестра дітей у артільних яслах пильнує (Тют., Вир, 1964, 48);
Правління вирішило збудувати перш над усе пекарню, дитячі ясла (Кучер, Трудна любов, 1960, 459).
Словник української мови (СУМ-11)