яснозорий
ЯСНОЗО́РИЙ, а, е, поет.
1. Те саме, що ясноо́кий.
Спіє жито на полях, А по житі, як по морі, Йдуть дівчата яснозорі (Воронько, Поезії, 1950, 80).
2. Укритий зорями, з великою кількістю зір (про небо, ніч); зоряний.
Яснозоре, неозоре Небо голубе (Ус., Сини, 1947, 167);
Дід вийшов за місто у ніч яснозору (С. Ол., Вибр., 1959, 161);
*Образно. Злітає листя з осокора, Летять листки з календаря. Приходить осінь яснозора, Моя улюблена пора (Дор., Літа.., 1957, 82).
Словник української мови (СУМ-11)