ятел

Я́ТЕЛ, Я́ТІЛ, я́тла, Я́ТІЛЬ, я́теля, ч., діал. Дятел.

Прозору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі, наче бив він у дерев’яний дзвоник (Ю. Янов., Мир, 1956, 149).

Значення в інших словниках

1. ятел — ятіл, ятла, ятіль, ятеля, ч., діал. Дятел.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ятел — Я́ТЕЛ, Я́ТІЛ, я́тла, Я́ТІЛЬ, я́теля, ч., діал. Дятел. Прозору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі, наче бив він у дерев'яний дзвоник (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. ятел — я́тел іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
4. ятел — ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І.  Словник синонімів української мови
5. ятел — Я́тел, я́тла; я́тли, -лів і я́тіль, я́теля, я́телеві; я́телі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)