яхонт
Я́ХОНТ, ч., заст.
1. род. у. Прозорий різновид мінералу корунду; сапфір, рубін.
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
В одній руці на пальцях статуї був почеплений золотий вінець з здорових алмазів, ізумрудів, сапфірів, топазів та яхонтів (Н.-Лев., III, 1956, 302);
[Катерина (приглядуючись до сотничихи):] Чого ж тобі ще бракує, моя пані кохана? .. Глянь на себе — вся в перлах, в яхонтах.., грезеті, в оксамиті!.. (Стор., І, 1957, 290).
Словник української мови (СУМ-11)