є

Є¹. невідм., сер. Сьома літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м’якого приголосного звука з голосним звуком «є».

Є².

1. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути.

За кілька хвилин вона вже засипала Раїсу безладними питаннями: — Чи є в неї сестра? А вишні в саду вже достигли? Чи й в неї була та сама начальниця в школі? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 319);

У юрбі з усіх уже кутків народ: є з Новоселівки, є з-над яру (Андрій Головко, II, 1957, 321).

2. Служить зв’язкою у складному присудку.

Мова є найважливіший засіб людських стосунків.. (Ленін, 20, 1950, 364).

Значення в інших словниках

1. є — Являється чи є? Як пояснюють лінгвісти, дієслово являтися – синонім спільнокореневого з’являтися й має такі значення: приходити куди-небудь; появлятися, показуватися десь; ставати наявним. Переважно вживається в розмовному стилі.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. Є — Вживається в с. р.: початкове є.  Літературне слововживання
3. є — Є в глеку молоко, та голова не влізе. Про лінивого, який ніяк не хоче собі помогти. Глек — горнець з глини. Коли є, тоді ще дає. Тоді помагають, як помочі уже не треба. Хоч є риба у воді, та їсти її годі. Докір лінивому, бо без праці нічого не дістане.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. є — Його  Словник застарілих та маловживаних слів
5. є — I невідм., с. Восьма літера українського алфавіту на позначення сполучення "й" або м'якого приголосного звука з голосним звуком "е". II 1》 Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути. 2》 Служить зв'язкою у складному присудку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. є — Є 3-е лицо ед. ч. н. вр. отъ гл. бути. Есть. Є в мене криниця під перелазом. Лавр. 35. Добро у кого є господа, а в тій господі є сестра, чи мати добрая. Шевч. 439.  Словник української мови Грінченка