єднання

ЄДНА́ННЯ, я, с. Тісний зв’язок; згуртованість.

Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Мирний, III, 1954, 288);

В міцному братньому єднанні ми захистили правди світ (Уп., Вітчизна миру, 1951, 56);

//Взаємозв’язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин.

Про культурне єднання українського і білоруського народів свідчать їхні театральні зв’язки (Мист., 1, 1959, 13);

Це край мій — В труді і в обнові, Де вільний, щасливий народ Живе у єднанні й любові (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 10).

Значення в інших словниках

1. єднання — (братерське) співдружба, співдружність; (дія) злука, об'єднання; (народів) дружба, взаємопоміч, спілкування, обр. братерство.  Словник синонімів Караванського
2. єднання — єдна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. єднання — -я, с. Тісний зв'язок; згуртованість. || Взаємозв'язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. єднання — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання).  Словник синонімів української мови
5. єднання — Єдна́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. єднання — Єднання, -ня с. 1) Соединеніе, соглашеніе. 2) Договариваніе.  Словник української мови Грінченка