єднання —
єдна́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
єднання —
-я, с. Тісний зв'язок; згуртованість. || Взаємозв'язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
єднання —
Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання).
Словник синонімів української мови
єднання —
Єдна́ння, -ння, -нню, в -нні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
єднання —
ЄДНА́ННЯ, я, с. Тісний зв’язок; згуртованість. Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Мирний, III, 1954, 288); В міцному братньому єднанні ми захистили правди світ (Уп.
Словник української мови в 11 томах