єднання

Єднання, -ня

с.

1) Соединеніе, соглашеніе.

2) Договариваніе.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єднання — (братерське) співдружба, співдружність; (дія) злука, об'єднання; (народів) дружба, взаємопоміч, спілкування, обр. братерство. Словник синонімів Караванського
  2. єднання — єдна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. єднання — -я, с. Тісний зв'язок; згуртованість. || Взаємозв'язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. єднання — Є́ДНІСТЬ (міцний зв'язок між ким-, чим-небудь), ЗГУРТО́ВАНІСТЬ, ЄДНА́ННЯ, ЄДИ́НІСТЬ рідше, О́ДНІСТЬ рідко; МОНОЛІ́ТНІСТЬ, СПА́ЯНІСТЬ, СПА́ЙКА (міцне об'єднання). Словник синонімів української мови
  5. єднання — Єдна́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. єднання — ЄДНА́ННЯ, я, с. Тісний зв’язок; згуртованість. Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Мирний, III, 1954, 288); В міцному братньому єднанні ми захистили правди світ (Уп. Словник української мови в 11 томах