єлей
ЄЛЕ́Й, єле́ю, ч.
1. Рослинна, перев. маслинова олія, що використовується для церковних обрядів; олива.
— А це прошу прийняти й записать на монастир мою малу лепту: ладан, смирну і єлей, — промовив нишком.. Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 366);
Глухо донеслася відповідь: — А ми ладанцем та смирною покадимо та пахучим єлеєм покропимо… (Донч., III, 1956, 151);
*У порівн. І слово Із уст апостола святого Драгим єлеєм потекло (Шевч., II, 1953, 269).
2. перен. Те, що заспокоює, втішає, вихваляє.
Інтересам розвитку радянської літератури чуже шарахання з сторони в сторону; в літературній критиці не можна терпіти ні солодкого єлею, ні замашної дубинки (Про багатство л-ри, 1959, 102).
Словник української мови (СУМ-11)