іго

І́ГО, а, с., заст. Ярмо (у 2 знач.).

Десь за морями у невідомій землі жив собі темний народ. Тяг він на своїх плечах подвійну неволю: робив на своїх панів і був під ігом другого царства (Вас.. II, 1959, 569);

Смутні часи татаро-монгольського іга довго тривали на землі руській (Цюпа, Україна.., 1960, 17).

Значення в інших словниках

1. іго — див. неволя  Словник синонімів Вусика
2. іго — Ярмо, кормига, неволя, тягар  Словник чужослів Павло Штепа
3. іго — -а, с., заст. Ярмо (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. іго — і́го іменник середнього роду арх.  Орфографічний словник української мови