ідея
ІДЕ́Я, і, жін.
1. Поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини та виражають ставлення її до навколишнього світу.
[Заграничний політик:] Наші слова зробилися символами ідей, абстрактів, логічних процесів, а не чуття (Іван Франко, IV, 1950, 35);
Ідея краси.
▲ Абсолютна ідея див. абсолютний.
2. Основний принцип світогляду; переконання.
На його [І. Франка] творах, в його ідеях виховалось уже ціле покоління (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35);
Про москвофільську партію нічого й казати, — хто би там став у неї поступових ідей шукати (Леся Українка, V, 1956, 46);
Ленінські ідеї, творчий, революційний дух ленінізму переможно крокують по земній кулі (Комуніст України, 7, 1963, 70).
3. Думка про що-небудь, міркування з приводу чогось.
— Мені здається, що система вогню з кількох мінометів, яку ми застосовували досі для траншей такого типу, може при деяких корективах давати набагато кращі наслідки.. — І почав [Брянський] розвивати свої ідеї (Олесь Гончар, III, 1959, 62);
Ідеї миру глибоко оволоділи багатьма народами світу (Наука і життя, 2, 1960, 7);
// Задум, план, намір.
Раптом він скочив на ноги. Блиснула щаслива ідея (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409);
Ідея була проста. На заводі про всяк випадок є недоторканний запас води. Насос подаватиме відти воду в бак (Микола Трублаїні, I, 1955, 136).
4. Основна думка, що визначає зміст твору.
Я знав одного поета, що склав собі афоризм: «Гарна рима — погибель для ідеї» (Леся Українка, V, 1956, 73);
Ідея художнього твору — це головна думка про життєві явища, що їх змальовано в творі, остаточний висновок, до якого приводить читача художній твір (Українська література, 8 клас, 1957, 41).
Словник української мови (СУМ-11)