іконка

ІКО́НКА, и, ж. Зменш. до іко́на.

Іконку я ношу при собі завше (Л. Укр., V, 1956, 7);

На нарах стоїть дерев’яна іконка, завбільшки як коробка сірників (Ю. Янов., IV, 1959, 92).

Значення в інших словниках

1. іконка — іко́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. іконка — -и, ж. Зменш. до ікона.  Великий тлумачний словник сучасної мови