ікона
ІКО́НА, и, жін. Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення бога або святого, якому поклоняються віруючі; образ.
Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок, VI, 1956, 244);
Літній чоловік став перед чудовною іконою, молиться, б’є поклони, зітхав (Н .-Лев., III, 1956, 363);
У спальні перед іконою божої матері тьмяно горіла синенька лампадка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 46).
Словник української мови (СУМ-11)