ікона

Значення в інших словниках

1. ікона — (зображення на картині Бога або святого) образ. Словник синонімів Полюги
2. ікона — Образ; (хто) кумир, божество, ідол; мн. ІКОНИ, жм. боги, святі. Словник синонімів Караванського
3. ікона — Церковний предмет — живописне зображення священної особи чи події; образ; заст. лик Словник церковно-обрядової термінології
4. ікона — див. лице Словник синонімів Вусика
5. ікона — [ікона] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
6. ікона — Образ, образок, образочок Словник чужослів Павло Штепа
7. ікона — іко́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
8. ікона — -и, ж. Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога чи святого, якому поклоняються віруючі; образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. ікона — У візантійському та сх.-християнському мистецтві сакральний образ (мальований переважно на дерев'яній дошці), на якому зображено постаті св., біблійні та літургійно-символічні сцени. Універсальний словник-енциклопедія
10. ікона — хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Фразеологічний словник української мови
11. ікона — ІКО́НА (зображення Бога або святого, якому поклоняються), О́БРАЗ, БОГИ́ тільки мн.; БОГОМА́З (ремісничої роботи). Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок); Лампадка ледве блимала у кутку перед образами (І. Словник синонімів української мови
12. ікона — Іко́на, -ни; іко́ни, іко́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. ікона — (грец. — образ) Канонічне зображення божеств і святих на дерев'яній дошці або інших матеріалах, яке отримувало сакральне значення. Архітектура і монументальне мистецтво
14. ікона — Іко́на, -ни ж. Икона, образъ. Загадай дурному Богу молиться, він і ікони поб'є. Ном. № 6575. Словник української мови Грінченка