ікона

(грец. — образ)

Канонічне зображення божеств і святих на дерев'яній дошці або інших матеріалах, яке отримувало сакральне значення.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ікона — Образ; (хто) кумир, божество, ідол; мн. ІКОНИ, жм. боги, святі. Словник синонімів Караванського
  2. ікона — ІКО́НА (зображення Бога або святого, якому поклоняються), О́БРАЗ, БОГИ́ тільки мн.; БОГОМА́З (ремісничої роботи). Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок); Лампадка ледве блимала у кутку перед образами (І. Словник синонімів української мови
  3. ікона — див. лице Словник синонімів Вусика
  4. ікона — Іко́на, -ни; іко́ни, іко́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ікона — (зображення на картині Бога або святого) образ. Словник синонімів Полюги
  6. ікона — Церковний предмет — живописне зображення священної особи чи події; образ; заст. лик Словник церковно-обрядової термінології
  7. ікона — ІКО́НА, и, жін. Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення бога або святого, якому поклоняються віруючі; образ. Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Літній чоловік став перед чудовною іконою, молиться, б’є поклони... Словник української мови в 11 томах
  8. ікона — -и, ж. Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога чи святого, якому поклоняються віруючі; образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. ікона — У візантійському та сх.-християнському мистецтві сакральний образ (мальований переважно на дерев'яній дошці), на якому зображено постаті св., біблійні та літургійно-символічні сцени. Універсальний словник-енциклопедія
  10. ікона — іко́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  11. ікона — Образ, образок, образочок Словник чужослів Павло Штепа
  12. ікона — [ікона] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  13. ікона — хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Фразеологічний словник української мови
  14. ікона — Іко́на, -ни ж. Икона, образъ. Загадай дурному Богу молиться, він і ікони поб'є. Ном. № 6575. Словник української мови Грінченка