іконописець
ІКОНОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. Художник, що малює ікони.
На покуті по всіх стінах усе святії образи, та усе хорошої роботи, усе Борисівських іконописців (Кв.-Осн., II, 1956, 311);
Захоплюємось ми нашим геніальним іконописцем Рубльовим і неперевершеними полотнами епохи Відродження (Довж., III, 1960, 111).
Словник української мови (СУМ-11)