1. Словник української мови в 11 томах

іконописець

ІКОНОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. Художник, що малює ікони.

На покуті по всіх стінах усе святії образи, та усе хорошої роботи, усе Борисівських іконописців (Кв.-Осн., II, 1956, 311);

Захоплюємось ми нашим геніальним іконописцем Рубльовим і неперевершеними полотнами епохи Відродження (Довж., III, 1960, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іконописець — іконопи́сець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. іконописець — -сця, ч. Художник, що малює ікони. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. іконописець — ІКОНОПИ́СЕЦЬ (той, хто малює ікони), БОГОМА́З, ІКО́ННИК, ІЗОГРА́Ф заст. Коли іконописець завершував свій твір, він не знав його дальшої долі (з журналу); А, може, того Миколая малювали богомази з такого діда, як Сахрон (І. Словник синонімів української мови