ікра
ІКРА́, и, жін.
1. Яєчка, що їх відкладають самиці риб, раків, жаб та інших водяних тварин.
— Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити. Звісно, води... набігла собі... ставок став... Риба завелася... Ніхто не заводив її — сама, а може птиця занесла ікрою (Панас Мирний, III, 1954, 308);
Це ж вона [риба] незабаром почне ікру викидати, малі рибенята з’являться (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 81);
— А ти бачив ту щуку? .. Однієї ікри випотрошили чотириста грам (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 44);
// Продукт харчування, який одержують внаслідок обробки ясчок риби.
А раз у нас були млинці, доволі добрі, з ікрою і т. ін., але було скучно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 428);
[Ага:] Що я з’їла… котлетку, бутерброд з ікрою, два бутерброди з шинкою і курчатко (Олександр Корнійчук, II, 1955, 246).
Зерниста ікра див. зернистий;
Метати ікру див. метати.
2. перев. з означ. Страва з дрібно насічених овочів, грибів.
Кабачки.. використовуються для приготування ікри (Українські страви, 1957, 197);
Перехиливши й закусивши тут же кабачковою ікрою.., брати Столярови хитали [ішли] далі (Юрій Смолич, V, 1959, 93).
Словник української мови (СУМ-11)