імлистий
ІМЛИ́СТИЙ, а, е. Пройнятий, обгорнений або затягнутий імлою.
Був імлистий і понурий ранок (Фр., II, 1950, 264);
Журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183);
// Подібний до імли.
Замість нього [снігу] імлистий дощ топив біле покривало землі (Коб., III, 1956, 525);
Місяць, оторочений імлистим пилком, уже підбився на середину відлитого неба (Стельмах, І, 1962, 64).
Імли́сті о́чі — очі без яскравого блиску; з ніжним, затуманеним поглядом.
Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 56).
Словник української мови (СУМ-11)