імперативність
ІМПЕРАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., книжн. Абстр. ім. до імперати́вний 1.
Таких років [дванадцяти] людина стає вже на свої ноги, починає жити власним розумом; авторитет батьків губить потроху свою імперативність (Мик., II, 1957, 109).
Словник української мови (СУМ-11)