імпровізований
ІМПРОВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до імпровізува́ти.
Завадка тим часом стояв на імпровізованій з людських спин «трибуні» й далі питав (Вільде, Сестри.., 1958, 475);
// У знач. прикм.
Марко всотував у себе не лише голі факти, а й тон.. і жести авторів цих коротких імпровізованих промов (Кир., Вибр., 1960, 353);
Під кінець XVIII в., коли стара шкільна драма майже зовсім була завмерла, інтермедії і сценічні діалоги жили на імпровізованих приватних сценах (Фр., XVI, 1955, 218).
Словник української мови (СУМ-11)