Словник української мови в 11 томах

імітатор

ІМІТА́ТОР, а, ч. Той, хто імітує кого-, що-небудь.

Стилізатором та імітатором [народної поезії] Шевченко ніколи не був (Рильський, III, 1956, 236);

// Естрадний актор-звуконаслідувач.

Імітатор пташиного співу.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. імітатор — Наподоблювач  Словник чужослів Павло Штепа
  2. імітатор — рос. имитатор програма або прилад, які моделюють функціональні характеристики іншої програми або приладу.  Eкономічна енциклопедія
  3. імітатор — іміта́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  4. імітатор — -а, ч. 1》 Той, хто імітує кого-, що-небудь. || Естрадний актор-звуконаслідувач. Імітатор пташиного співу. 2》 Тренувальний або дослідницький прилад, пристрій і т. ін. для імітації, відтворювання яких-небудь явищ, процесів, дій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. імітатор — Іміта́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)