імітований
ІМІТО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до імітува́ти;
// У знач. прикм.
Андрій прийшов сюди найраніше від усіх і вмостився в найдальшому кутку під імітованою пальмою (Гур., Наша молодість, 1949, 134).
Словник української мови (СУМ-11)