інакодумець
ІНАКОДУ́МЕЦЬ, мця, ч., книжн. Той, хто дотримується не таких поглядів, як усі інші.
— Чого ви так дивитесь на мене? Що я захищаю її? Я давно знаю, що найбільше в людях злорадства,— кинув він своїм інакодумцям (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 48).
Словник української мови (СУМ-11)