інде
І́НДЕ, присл., розм.
1. Місцями, подекуди, де-не-де.
Інде тирса з осокою В яру чорніє під горою (Шевч., II, 1963, 60);
На шляху тому в долинах лежали хутори, інде й села (Ле, Україна, 1940, 3).
2. В іншому місці; не тут.
Служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити (Март., Тв., 1954, 227);
Громовиці то тут вибухають, то інде (Зеров, Вибр., 1966, 164);
Серед захоплень тих, що їм я віддавав І мрії потайні,і явну пристрасть дику, Чимало я ні тут, ні інде не назвав (Рильський, Поеми, 1957, 242);
// В інше місце.
Другого ранку зачинені віконниці.. давали ознаку.., що їх жилець перебрався кудись інде (Мирний, І, 1954, 320).
Словник української мови (СУМ-11)