інкрустатор

ІНКРУСТА́ТОР, а, ч. Фахівець з інкрустації.

На певний час бандури потрапляють до рук інкрустатора Ольги Дебелої, і на зовнішньому боці корпусу з’являється барвиста смужка українського орнаменту (Знання.., 1, 1966, 16).

Значення в інших словниках

1. інкрустатор — інкруста́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. інкрустатор — -а, ч. Фахівець з інкрустації.  Великий тлумачний словник сучасної мови