інкубатор
ІНКУБА́ТОР, ч.
1. род. а. Апарат для штучного виведення молодняка з яєць сільськогосподарських птахів, з ікри риб і т. ін.
[Ліда:] Дивуєшся? Це, мій друже, інкубатор, виводити курчат (Коч., І, 1956, 652);
Скільки безсонних ночей провів він біля інкубатора, доки вивів штучним способом перших страусят ему… (Гончар, Таврія, 1952, 271).
2. род. у, розм. Те саме, що інкубато́рій.
— Очолюй,— сказали йому, — інкубатор й себе покажи як господар-новатор!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 255).
Словник української мови (СУМ-11)