інститут
ІНСТИТУ́Т, у, чол.
1. Назва деяких вищих навчальних закладів і наукових установ.
З будівництва пішов учитися і тепер не без гордощів міг уже похвалитися тим, що він — студент розвідувального факультету політехнічного інституту (Олесь Донченко, II, 1956, 14);
Перед самою війною він закінчив середню школу і мріяв про художній інститут (Олесь Гончар, III, 1959, 240);
Медичний інститут; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР.
2. У дореволюційній Росії — закритого типу жіночий середній навчальний заклад для дітей дворян.
Умилася. А добрі люде Прибрали, в Київ одвезли У інститут (Тарас Шевченко, II, 1953, 14);
Батько хотів оддати її в гімназію або в інститут (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 227);
Інститут шляхетних дівчат.
3. юр. Сукупність правових норм у якій-небудь галузі суспільних відносин.
Основне зло сучасного ладу Панас Мирний бачив в існуванні інституту приватної власності (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 374);
Інститут шлюбу.
Словник української мови (СУМ-11)