інтеграція

ІНТЕГРА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Об’єднування чого-небудь у єдине ціле.

Загальний процес інтеграції територіальних діалектів — це важлива закономірність у розвитку живої народної мови (Мовозн., XVI, 1961, 98).

Значення в інших словниках

1. інтеграція — [інтеиграц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
2. інтеграція — (від лат. integralis — цілісний, єдиний, неподільний) — 1. Спосіб пізнання, коли спочатку вивчають окремі елементи і на цій основі виробляють цілісний (інтегральний) погляд на складне полікомпонентне мистецьке явище або процес музичної творчості.  Словник-довідник музичних термінів
3. інтеграція — рос. интеграция (від латин. integratio — поповнення, відновлення) — 1. Об'єднання в ціле будь-яких окремих частин. Протилежне — дезінтеграція. 2.1. економічна — процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об'єднання економік ряду країн.  Eкономічна енциклопедія
4. інтеграція — інтегра́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. інтеграція — I. (англ. іntegration) співробітництво, необхідне для координації роботи відділів однієї організації. Як правило, чим вищий ступінь диференціації, тим актуальніша потреба в і.  Економічний словник
6. інтеграція — -ї, ж. 1》 Об'єднання в ціле будь-яких окремих частин. || Об'єднання та координація дій різних частин цілісної системи. || Процес упорядкування, узгодження та об'єднання структур і функцій у цілому організмі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. інтеграція — інтегра́ція (від лат. integratio – поповнення, відновлення) 1. Об’єднання в ціле будь-яких окремих частин. Протилежне – дезинтеграція. 2. І. економічна – процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об’єднання економік ряду країн.  Словник іншомовних слів Мельничука