інфантильність

ІНФАНТИ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., книжн. Властивість за знач. інфанти́льний.

— Беручка дівчина, протягом одного року зарекомендувала себе, школярі її люблять, певно за деяку інфантильність (Коп., Земля.., 1957, 197);

Діти, звісно, є діти, але й їм рішуче протипоказаний літературний примітив, поверховість, велемовна риторика, убогість образу, інфантильність думки (Літ. Укр., 8. І 1965, 1).