іонізатор
ІОНІЗА́ТОР, а, ч., фіз.
1. Апарат для одержання позитивно або негативно заряджених повітряних іонів.
Завдяки дії іонізатора в повітряному проміжку конденсатора щосекунди виникає певне число позитивних і негативних іонів (Курс фізики, III, 1956, 126);
Вчені — лікарі та інженери — створили спеціальні прилади, іонізатори, які надають повітрю цінних властивостей (Наука.., 5, 1967, 14).
2. Явище, що викликає іонізацію (у 1 знач.).
Іонізаторами є полум’я, рентгенові промені, промені, які випускаються радіоактивними речовинами (Курс фізики, III, 1956, 60).
Словник української мови (СУМ-11)