іпохондрик

ІПОХО́НДРИК, а, ч. Людина, яка хворіє на іпохондрію.

Ось вони [фашисти] сидять на лаві підсудних — змовники, .. провокатори і кати.. Але це аж ніяк не кубло звичайних зухвалих і одчайдушних бандитів з великої дороги.. Це й не гопкомпанія пропащих іпохондриків (Смолич, Після війни, 1947, 20).

Значення в інших словниках

1. іпохондрик — див. гіпохондрик  Словник чужослів Павло Штепа
2. іпохондрик — іпохо́ндрик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. іпохондрик — -а, ч. Людина, яка хворіє на іпохондрію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. іпохондрик — іпохо́ндрик той, що хворіє на іпохондрію.  Словник іншомовних слів Мельничука